Україна - країна особлива, з дуже особливими політиками. Ні в одній державі світу (окрім може якихось острівних чи африканських, про які нам достеменно не відомо) не ведеться політика так, як у нас.
Починається все з того, що якийсь бізнесмен вирішує, що щоб заробити мільйони йому потрібно потрапити у владу. Тут у нього є декілька шляхів: можна створити партію і за кулісами нею керувати, можна проштовхувати якось підставного політика, який в майбутньому буде грати роль ляльки, також можна купити собі місце в списку якоїсь політичної сили і самому йти в політику.
Потім потрібно якимось чином потрапити у владу, тобто у міську або верховну раду (звичайно ж зрозуміло, що верховна рада коштує дорожче). Для цього потрібно щоб певна кількість людей за тебе проголосувала. Ця проблема в Україні вирішується доволі просто - за допомогою грошей. Зазвичай чим більше грошей, тим більше людей за тебе проголосує.
Якщо ж бізнесмен вирішив залишитись у владі надовго (тобто довго заробляти за допомогою влади), то важливим кроком є створення позитивного іміджу. Для цього потрібно провести піар кампанію. Піар кампанії у нас проводяться трьома способами: перший спосіб - рекламування себе і своїх добрих вчинків (тобто надбавок, прозорих продажів, соціальної допомоги і т.д.). Другий спосіб - антипіар, спрямований на конкурентів (тут пригодяться брехня, підкуп, компромат і т.д.). Третій і самий ефективний спосіб - це поєднання першого і другого способів.
Якщо імідж сформовано, то можна сподіватися, що влада надовго захоплена нашим бізнесменом-політиком. Однак не варто забувати, що конкуренти використовують ті ж методи, тому потрібно завжди бути готовим до покидання влади. Для того, щоб це відбулось "безболісно", у нас в перші же місяці роботи заготовлюють "запасний аеродром", тобто відкривають в Швейцарії банківські рахунки з грошима, які колись були бюджетними, десь на Канарах купують собі дачу і записують з півдесятка фірм на родичів...
Варто зазначити, що при владі новоспечений політик абсолютно не думає про народ і називає його електоратом або іншими подібними "не людськими" словами.
В тому то і особливість української політики, що чесних політиків у нас немає, та й просто політиків у нас можна перерахувати на пальцях, в основній масі у нас всі так звані політики є бізнесменами, які вирішили заробляти значно більше грошей, ніж раніше.
Тому сподіватися на наших політиків - справа марна. Гарне життя вони зроблять для себе, але точно не для народу.